відміна кріпацтва

1) (относящийся к крепости) фортечний, фортеційний, замковий. [Вимальовувалися на блакитному небі похмурі кінчасті башти фортечні (Загірня)]. -ной гарнизон, стража - залога;

2) (относ. к крепостной зависимости, праву и т. п.) крі[е]пацький, панський, панщанний, панщизняний, підданський. -ное право - панське право, панщина, крі[е]пацтво, кріпаччина. [Тоді ще було панське право. Боротьба з кріпацтвом була завданням цілого життя у нашого Кобзаря (Єфр.). Минулася кріпаччина і щаслива доля панська (Яворн.)]. Во время -ного права - за панського права, за панщини, за крі[е]пацтва, за часів панщанних, панщизняних. Отмена -ного права - скасування (знесення) крі[е]пацтва (панщини). -ное состояние, -ная зависимость - крі[е]пацтво, панщина, підданство, неволя крі[е]пацька. [Мужика віддано панові в кріпацтво (Грінч.). Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток (Н.-Лев.). Та й сама неволя кріпацька тут давніше вкоренилась (Єфр.)];

3) -ной, сущ. (крестьянин) - крі[е]пак (-ка), панський (-кого), панщанний, панщанин, підданий, підданець (-нця). -ные люди - крі[е]паки, піддани (-дан), (собир.) підданство, панщина. [Був він син звичайного кріпака, чи як там звали - панського підданого (Свидн.). Чи того-ж я сподівалась, ідучи вільна за панського (М. Вовч.). Панські підданці (Сл. Гр.). Опріч сих привілейників, усі инші міщани були до старости мов-би підданство до пана (Куліш)]. Сын -ного - крі[е]паків (крі[е]пацький) син, син крі[е]пака. По происхождению он был -ной - він був крі[е]пак з роду; він був з роду кре[і]пацького. Свойственный, принадлежащий -ному - крі[е]пацький, панщанний. [Крепацькі душі (М. Вовч.). Челядинський син хоч і царем зробиться, однаково своєї панщанної вдачі не позбудеться (Крим.)];

4) -ной акт, юрид. - кріпосний акт, (стар.) акт твердости. -ная пошлина - кріпосна оплата, (стар.) оплата акту твердости.

* * *

1) прил. кріпосни́й; ( относящийся к закрепощённому крестьянину) кріпа́цький

2) в знач. сущ. кріпа́к, -а, па́нщинник

1) кріпацтво, кріпосне право

2) рабство

* * *

возвратить

1) вертати кого до чого, що, вернути [Вернути полонених до рідного краю. Минулого не вернеш. Щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає], повертати кого до чого, що кому, повернути [І хто зна, коли мене поверне до своєї господи (Лев.). Права вам давні повертає (Руд.)], завертати, звертати, завернути кого, що кому [Звертаю вам сей документ (Франко). Хочуть пани завернути старий лад], привертати, привернути кого до чого (к чему), кому що [Потроху знов привертає вас до кріпацтва (Крим.). Назад до життя привернув (Сл. Грінч.). Приверни мені знов дитячі дні (Крим.)]. -щать, -тить при помощи колдовства к прежнему состоянию - відвертати, відвернути, відроблювати, відробляти, відробити. -щать, -тить, забраковавши что-н. сделанное, купленное по заказу, просьбе - прикидати що кому, прикинути [Не так пошиєш, - грошей не заплатять, а прикинуть тобі твоє шитво];

2) (отдавать назад полученное) вертати, вернути що кому [Верну вам усенькі ваші трати (Крим.). Вернути борг], повертати, повернути що кому [Швидко зможу вам усе ваше повернути (Крим.)], завертати, звертати, звернути що кому [Заверну все твоє]. В-тить друг другу обратно вещи, которыми раньше поменялись - розмінятися [Поміняймось!.. Я візьму твоє, а ти моє; а у год і розміняємось на сім самім місці].

* * *

несов.; сов. - возврат`ить

поверта́ти, поверну́ти и мног. поповерта́ти, верта́ти, верну́ти; (заставлять возвращаться) заверта́ти, заверну́ти; несов., фольк. вороча́ти

пущений з кріпацтва.

* * *

крі[е]пачник, оборонець (прихильник) крі[е]пацтва, панського права, панщанник.

* * *

визволення з чого, визвіл (-волу) від чого, увільнення від чого. [Визволення народу з кріпацтва]. Ожидаемое -ние - сподіване визволення. -ние рабочих от капитализма - визвіл робітництва (робітників) від капіталізму.

* * *

1) зві́льнення, зві́льнення; уві́льнення; ви́зволення и визво́лення, визволя́ння; ви́звіл, -волу и -во́лу

2) зві́льнення, ви́зволення и визво́лення, зві́льнення, визволя́ння

3) ви́зволення и визво́лення, зві́льнення, визволя́ння

крі[е]пачниця, панщанниця, оборонниця (прихильниця) крі[е]пацтва.

Гамалія, Семен Іванович (1743, Китайгород, Полтавщина - 1822) - укр. філософ, перекладач, освітньо-громадський діяч. Освіту здобув у КМА та Академічному ун-ті в Петербурзі. В друг, пол. 60-х рр. викладав лат. мову в Морському шляхетному кадетському корпусі. Перекладав морально-філософські твори європейських ренесансних гуманістів, активно сприяв популяризації в Україні та Росії ідей, співзвучних неостоїцизму В. иступав проти крайнощів кріпацтва В. пливовий масон, знавець творів Сен-Мартена. Перекладав твори Беме (22 т., ненадруковані), Юнга ("Ночі"). Здійснив також переклад з латини основного твору учня й однодумця Еразма Роттердамського, ісп. гуманіста XVI ст. Вівеса "Introductio ad sapientiam" (1524), що був опублікований під заголовком "Путівник до премудрості. Твір Людовіка Вівеса" (1768). Після відставки повернувся в Україну, де й помер.

[br]

Осн. тв.: "Листування". В 2 т. (1832).

Гулак, Микола Іванович (1822, Золотоніський пов., Полтавщина - 1899) - укр. учений (історик-славіст, математик), педагог, суспільно-політичний діяч, представник просвітницького руху на Кавказі. Закінчив юридичний ф-т Дерптського (Тартуського) ун-ту, кандидат правознавства. Од 1845 р. - службовець в канцелярії Київського генерал-губернатора. Один із засновників Кирило-Мефодіївського т-ва, спрямованого на ліквідацію самодержавництвата кріпацтва, об'єднання слов'ян в демократичну федерацію. Після розгрому т-ва (1847), ув'язнення в Шліссельбурзькій фортеці (З роки), 8-ми річного заслання до м. Перм працював педагогом в Одесі (1859 - 1861), Керчі, Ставрополі (1862 - 1863), Кутаїсі (1863 - 1867), Тифлісі (1867 - 1886). На Кавказі перекладає з англ. мови на рос. твори Лонгфелло, з грузинськ. - Руставелі, з фарсі - Нізамі та Хайяма, з азербайджанськ. - Фізулі. Г. сприяв, з одного боку, формуванню в Україні революційно-демократичної ідеології та появі в Росії серед. XIX ст. укр. національного питання, з другого - теоретичній підготовці радикальних зрушень у природознавстві на зламі XIX - XX ст. З демократичних позицій досліджував економічну та політичну історію слов'ян. У математичних працях був одним з перших послідовників Лобачевського, розробляв ідеї багатомірної геометрії.

[br]

Осн. тв.: "Міркування про поземельну власність в Малоросії"; "Юридичний побут поморських слов'ян"; "Дослідження трансцендентних рівнянь" (1859); "Досвід геометрії чотирьох вимірів" (1877).

УКРАЇНОФІЛЬСТВО - літературний рух і напрям суспільної думки в Україні у XIX ст. Засновниками У. були письменники Котляревський, Гулак-Артемовський, Квітка-Основ'яненко, які обстоювали самобутність укр. мови, літератури, культури та історії. їхні ідейно-духовні спадкоємці - Головацький, Вагилевич, Максимович - усвідомлювали необхідність захисту укр. культури від асиміляційної політики рос., австр., польськ. правлячих верств. Розвиваючи ідейні побудови європейського романтизму про самобутність народної культури і цінність народної творчості, вони наголошували особливі достоїнства укр. культури і народного характеру: красу і поетичність, виняткове багатство фольклору, стародавніх обрядів і традицій, магічно-містичний характер укр. народної культури і укр. вдачі. Костомаров у праці "Дві руські народності" підкреслював особливості укр. характеру - романтизм, поетичність світогляду, глибоку релігійність, ліризм, панестетизм, потяг до краси. Творчість діячів Кирило-Мефодіївського тов-ва у Києві (1845 - 1847) - Костомарова, Шевченка, Куліша (зокрема "Книга буття українського народу") була присвячена осмисленню особливої ролі України в світі взагалі і слов'янському регіоні. Україна і Київ розглядались як центр майбутньої слов'янської федерації. У "Книзі буття" стверджувалося, що Україна, народ якої завжди зберігав особливе стремління до свободи, до християнської правди, була розіп'ята агресивними сусідами, але вона воскресне і стане наріжним каменем слов'янського світу. У програму Кирило-Мефодіївського тов-ва входило: звільнення слов'янських народностей з-під влади іноземних держав; їх організація в самобутню федеративну політичну систему, рівноправність усіх слов'янських народів, відміна кріпацтва і станових привілеїв, релігійна свобода і віротерпимість, свобода думки, слова і друку, викладання всіх слов'янських мов і літератур у навчальних закладах всіх слов'янських народів. Наступне покоління українофілів - Драгоманов, Потебня, Антонович - прагнуло до більш глибокого вивчення історичного і сучасного буття укр. народу,соціалістичних ідей (Драгоманов). Покоління Франка і Лесі Українки закликало відмовитися від імені українофілів і називатися просто українцями, що символізувало більш послідовне і глибоке зближення інтелігенції з народом.